З чим зіткнувся світовий ринок відновлюваної енергетики у 2023 році

Декілька років тому відновлювальні джерела енергії пережили свій розквіт. Низькі процентні ставки знизили вартість чистої електроенергії. Ціни на сонячні панелі та вітряні турбіни зменшувались з розвитком технологій та зростанням ролі виробників. Ці зміни призвели до того, що в період з 2010 по 2020 рік середні витрати на виробництво електроенергії з використанням сонячної та морської вітрової енергії знизилися на 87% і 64% відповідно. Чиста енергія конкурувала з викопними видами, і великі комунальні підприємства закуповували її за прийнятну ціну. Інвестори в інфраструктуру, такі як Brookfield та Macquarie, робили великі ставки на відновлювані джерела енергії, так само як і деякі компанії із видобутку вугілля, такі як нафтова компанія BP.

Що було на початок пандемії?

Постачальники енергії, такі як EDP та Iberdrola в Європі, а також AES та Nextera в Америці, вкладали гроші в проекти. Середня рентабельність капіталу зросла з трьох відсотків у 2015 році до шести відсотків у 2019 році, що відповідає рівню видобутку нафти та газу, але з меншою волатильністю. Прогнози для галузі були настільки обтічними, що в 2020 року ринкова вартість NextEra перевищила ринкову вартість ExxonMobil, найпотужнішого нафтового гіганта Америки, зробивши її найціннішою енергетичною компанією в Америці.

Від прибутків до збитків

Підсумовуючи 2023 рік, можна з упевненістю сказати лише те, що ринок відновлювальної енергетики відступив назад. За останні два роки економіка відновлювальних джерел енергії постраждала від зростання процентних ставок, проблем з ланцюгами поставок та затримок у видачі дозволів. Галузь також постраждала від протекціоністських заходів західних урядів. Як наслідок, AES втратила понад третину своєї вартості. Вартість NextEra становить приблизно половину вартості ExxonMobil, що спричинилося зростанням цін на нафту. Виробники вітряних турбін перетворилися з малоприбуткових на збиткові.

Фактори, що вплинули на поточну ситацію

Це проблема не лише для компаній відновлювальної енергетики та їхніх акціонерів, але й для урядів. 2 грудня на щорічному кліматичному саміті ООН у Дубаї 118 країн зобов’язалися збільшити загальну потужність відновлювальних джерел енергії до 11 000 гігаватт (ГВт) до 2030 року порівняно з 3400 ГВт минулого року в рамках своїх зусиль щодо декарбонізації. Для цього потрібно збільшення приблизно на 1000 ГВт щороку, що втричі більше, ніж минулого року у всьому світі. Щоб це сталося, відновлювальна енергетика повинна знову стати бізнесом, на який можна робити ставки.

Останні проблеми галузі є наслідком поєднання різних чинників. Однією з проблем є зростання витрат у ланцюгу поставок. Ціна на полікремній зросла з 10 доларів за кілограм у 2020 році до 35 доларів у 2022 році через проблеми з ланцюгами поставок в Китаї під час пандемії. Вартість вітряних турбін також різко зросла. Вторгнення Росії в Україну призвело до зростання цін на сталь, ключовий сировинний матеріал, виробляється обома країнами. В поєднанні з експериментами з матеріалами це також призвело до затримок та втрат контрактів виробників вітряних турбін.

В результаті неодмінним виявилось зростання цін на продукцію. За даними постачальника даних S&P Global, західні постачальники зараз підняли ціни на 25% у порівнянні з 2020 роком. Цей ріст, разом із вищими процентними ставками, призвів до того, що середні витрати на виробництво електроенергії для офшорних вітроелектростанцій зросли на 50% за останні два роки.

Керівники компаній відновлювальної енергетики скаржаться на бюрократію. В США отримання дозволу на сонячну електростанцію триває в середньому чотири роки, а для офшорних ВЕС – шість років. Рішення ЄС, згідно з яким терміни затвердження проектів відновлювальної енергетики в Європейському Союзі не повинні перевищувати два роки, в значній мірі порушується. На стабілізацію цін також впливають торгові обмеження, наложені на Китай. Торгові обмеження не лише не дозволяють дешевим китайським сонячним панелям та вітряним турбінам потрапити на ринок, але також впливають на доступність запчастин. Siemens Gamesa планує передати на аутсорсинг більшу частину свого ланцюга поставок для зменшення витрат. Західні виробники турбін вже закуповують гондоли, вежі та інші компоненти з Китаю. За даними Міністерства енергетики, Сполученим Штатам доведеться імпортувати більшість компонентів для своїх вітроенергетичних проектів, щоб досягти цілей до 2030 року. Дефіцит поставок, ймовірно, все ж буде продовжуватись, оскільки світ зусиллями намагається розширити використання відновлювальних джерел енергії.

Незважаючи ні на що шлях зростання безальтернативний

Принаймні, галузь починає вирішувати деякі проблеми. Ціни на полікремній знизилися, а виробничі потужності в ланцюгу поставок сонячної енергії зростають. Західні виробники турбін, можливо, також стикаються із змінами, що сприяє зниженню цін на сировину та підвищенню технологічної та фінансової відповідальності.